2-а хронiки

Розділ 32

1 По цих справах та по цій вірності прийшов Санхері́в, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табо́ром проти укрі́плених міст, і ду́мав здобути їх собі.

2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим,

3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому.

4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“

5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в.

6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи:

7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним.

8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.

9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати:

10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі?

11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя.

12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити?

13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки?

14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?

15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“

16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію.

17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“

18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто.

19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук.

20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба.

21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.

22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло.

23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів!

24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака.

25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м.

26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.

27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі,

28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д.

29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток.

30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х.

31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці.

32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я.

2-я книга Паралипоменон

Глава 32

1 После таких дел и такой верности, пришел Санхерив, царь Ассирийский, и вступил в Иудею, и расположился станом при укрепленных городах, и думал отторгнуть их себе.

2 Когда Езекия увидел, что Санхерив пришел и имеет намерение воевать против Иерусалима;

3 Тогда в совете с князьями своими и с военными людьми своими положил засыпать колодези с водою, которые вне города; и они помогли ему.

4 И собралось множество народа, и засыпали все колодези и поток разливающийся по земле, говоря: для чего царям Ассирийским приходить и находить множество воды?

5 И действовал он твердо, и обстроил всю обрушившуюся стену, башни поднял выше, и извне построил другую стену, и укрепил Милло у города Давидова, и наготовил множество оружия и щитов;

6 Поставил над народом военачальников, и собрал их к себе на площадь у городских ворот, и ободрял сердце их, говоря:

7 Будьте тверды и мужественны, не бойтесь и не ужасайтесь царя Ассирийского и всего многолюдства, которое с ним; потому что с нами более, нежели с ним.

8 С ним телесная сила, а с нами Господь, Бог наш, Который будет помогать нам и будет сражаться на битвах наших. И подкрепился народ словами Езекии, царя Иудейского.

9 После сего Санхерив, царь Ассирийский, оставаясь сам со всеми подвластными себе у Лахиса, послал рабов своих в Иерусалим к Езекии, царю Иудейскому, и ко всем Иудеям, которые в Иерусалиме, и велел сказать:

10 Так говорит Санхерив, царь Ассирийский: на что вы надеетесь и сидите в крепости, в Иерусалиме?

11 Верно, Езекия отклоняет вас, чтоб дать вам умереть от голода и жажды, говоря: Господь, Бог наш спасет нас от руки царя Ассирийского.

12 Не сам ли Езекия отменил высоты его и жертвенники его, и сказал Иудее и Иерусалиму: пред одним жертвенником поклоняйтесь, и на нем совершайте курения?

13 Разве вы не знаете, что сделал я и отцы мои со всеми народами земель? Могли ли боги народов земных спасти землю свою от руки моей?

14 Какой из всех богов тех народов, которых опустошали отцы мои, мог спасти народ свой от руки моей? Так неужели Бог ваш может спасти вас от руки моей?

15 Итак, пусть не обольщает вас Езекия, и не отклоняет вас таким образом; не верьте ему. Если ни один бог ни одного народа и царства не мог спасти народа своего от руки моей и от руки отцев моих, то тем более ваши боги не спасут вас от руки моей.

16 И еще многое говорили слуги его против Господа Бога и против Езекии, раба Его.

17 Он писал и письма, в которых хулил Господа, Бога Израилева, и говорил против него такие слова: как боги народов земных не спасли народов своих от руки моей, так Бог Езекиин не спасет народа своего от руки моей.

18 И громким голосом на Иудейском языке кричали к народу Иерусалимскому, который был на стене, чтоб устрашить его и возмутить его, для того, чтобы взять город.

19 И говорили о Боге Иерусалимском как будто о богах народов земли, изделии рук человеческих.

20 И молились о сем царь Езекия и пророк Исаия, сын Амоцов, и возопили к небу.

21 И послал Господь Ангела, и он истребил всех воинов, и главноначальствующего, и прочих начальствующих в стане царя Ассирийского. Сей со стыдом возвратился в землю свою; и когда пришел в дом богов своих, там исшедшие из чресл его низложили его мечем.

22 Так спас Господь Езекию и жителей Иерусалима от руки Санхерива, царя Ассирийского, и от руки всех, и сопровождал их повсюду.

23 Тогда многие приносили в Иерусалим дары Господу, и дорогие вещи Езекии, царю Иудейскому. И он после сего сделался высок в глазах всех народов.

24 В те дни Езекия заболел смертельно. И молился он Господу, и говорил Ему, и Господь дал ему знамение.

25 Впрочем, Езекия не соответствовал благодеянию, ему сделанному; но сердце его возгордилось. И потому гнев Божий был на нем, и на Иудее, и на Иерусалиме.

26 Но Езекия в гордости сердца своего смирился сам и жители Иерусалима; и потому гнев Господа не постиг их во дни Езекии.

27 У Езекии было весьма много богатства и славы, и сделал у себя хранилища для серебра и золота, и драгоценных камней, и для ароматов и щитов, и для всяких драгоценных сосудов,

28 И кладовые для произведений земли, для хлеба, вина и деревянного масла, и стойла для всякого скота и дворы для стад.

29 И города построил у себя. И стад мелкого и крупного скота было множество у него; потому что Бог дал ему весьма большое имущество.

30 Он же, Езекия, запер верхний проток вод Гихона, и провел их вниз к западной стороне города Давидова. И действовал Езекия успешно во всяком деле своем.

31 Только лишь при послах князей Вавилонских, которые присылали к нему спросить о знамении, бывшем на земле. Бог оставил его, чтоб испытать его, чтоб знать все, что у него на сердце.

32 Прочие деяния Езекии и его добродетели описаны в видении пророка Исаии, сына Амоцова, в книге царей Иудейских и Израильских.

33 И опочил Езекия с отцами своими, и похоронили его в высшей из гробниц сыновей Давидовых, и тем воздали ему почесть по смерти его все Иудеи и жители Иерусалима. Вместо его сделался царем сын его, Манассия.

2-а хронiки

Розділ 32

2-я книга Паралипоменон

Глава 32

1 По цих справах та по цій вірності прийшов Санхері́в, цар асирійський, і ввійшов в Юдею, і розклався табо́ром проти укрі́плених міст, і ду́мав здобути їх собі.

1 После таких дел и такой верности, пришел Санхерив, царь Ассирийский, и вступил в Иудею, и расположился станом при укрепленных городах, и думал отторгнуть их себе.

2 І побачив Єзекі́я, що прийшов Санхері́в, і що він заду́мує війну на Єрусалим,

2 Когда Езекия увидел, что Санхерив пришел и имеет намерение воевать против Иерусалима;

3 то він нара́дився зо своїми зверхниками та своїми ли́царями позатика́ти джере́льні во́ди, що назовні міста. І вони допомогли йому.

3 Тогда в совете с князьями своими и с военными людьми своими положил засыпать колодези с водою, которые вне города; и они помогли ему.

4 І було зі́брано багато народу, і вони позатика́ли всі джере́ла й поті́к, що плив у Краю́, говорячи: „На́що б мали так багато води асирійські царі, коли при́йдуть?“

4 И собралось множество народа, и засыпали все колодези и поток разливающийся по земле, говоря: для чего царям Ассирийским приходить и находить множество воды?

5 І він підбадьорився, і забудував увесь ви́ломаний мур, і поставив на нього ба́шту, а поза тим муром — інший мур, і зміцни́в Мілло в Давидовому Місті, і наробив багато ра́тищ та щиті́в.

5 И действовал он твердо, и обстроил всю обрушившуюся стену, башни поднял выше, и извне построил другую стену, и укрепил Милло у города Давидова, и наготовил множество оружия и щитов;

6 І понаставляв він над народом військо́вих зверхників, і зібрав їх до себе, на майда́н біля місько́ї брами, і промовляв до їхнього серця, говорячи:

6 Поставил над народом военачальников, и собрал их к себе на площадь у городских ворот, и ободрял сердце их, говоря:

7 „Будьте міцні́ та будьте мужні, не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем та перед усім тим на́товпом, що з ним, бо з нами більше, ніж із ним.

7 Будьте тверды и мужественны, не бойтесь и не ужасайтесь царя Ассирийского и всего многолюдства, которое с ним; потому что с нами более, нежели с ним.

8 З ним раме́но тіле́сне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воюва́ти наші ві́йни!“ І оперся народ на слова Єзекії, Юдиного царя.

8 С ним телесная сила, а с нами Господь, Бог наш, Который будет помогать нам и будет сражаться на битвах наших. И подкрепился народ словами Езекии, царя Иудейского.

9 По цьому послав Санхері́в, асирійський цар, своїх рабів до Єрусалиму, — а він сам таборува́в проти Лахішу, і вся сила його була́ з ним, — до Єзекії, Юдиного царя, і до всього Юди, що в Єрусалимі, сказати:

9 После сего Санхерив, царь Ассирийский, оставаясь сам со всеми подвластными себе у Лахиса, послал рабов своих в Иерусалим к Езекии, царю Иудейскому, и ко всем Иудеям, которые в Иерусалиме, и велел сказать:

10 „Так говорить Санхері́в, цар асирійський: На що́ ви сподіва́єтесь і сидите в обло́зі в Єрусалимі?

10 Так говорит Санхерив, царь Ассирийский: на что вы надеетесь и сидите в крепости, в Иерусалиме?

11 Оце Єзекія намовляє вас, щоб дати вас на смерть від голоду та від спра́ги, кажучи: Господь, Бог наш, урятує нас від руки асирійського царя.

11 Верно, Езекия отклоняет вас, чтоб дать вам умереть от голода и жажды, говоря: Господь, Бог наш спасет нас от руки царя Ассирийского.

12 Чи ж не він, Єзекія, поруйнував па́гірки його та же́ртівники його, і сказав до Юди та до Єрусалиму, говорячи: Перед одним же́ртівником будете вклонятися й на ньому бу́дете кадити?

12 Не сам ли Езекия отменил высоты его и жертвенники его, и сказал Иудее и Иерусалиму: пред одним жертвенником поклоняйтесь, и на нем совершайте курения?

13 Чи ж ви не знаєте, що́ зробив я та батьки мої всім наро́дам земель? Чи справді могли бо́ги наро́дів тих країв урятувати свій край від моєї руки?

13 Разве вы не знаете, что сделал я и отцы мои со всеми народами земель? Могли ли боги народов земных спасти землю свою от руки моей?

14 Хто́ з-поміж усіх богів цих народів, яких мої батьки вчинили закляттям, міг урятувати свій народ від моєї руки? Як зможе Бог ваш урятувати вас від моєї руки?

14 Какой из всех богов тех народов, которых опустошали отцы мои, мог спасти народ свой от руки моей? Так неужели Бог ваш может спасти вас от руки моей?

15 А тепер нехай не обманює вас Єзекія, і нехай не зво́дить вас, як оце. І не вірте йому, бо не зміг жо́ден бог жо́дного наро́ду та царства врятувати свого народу від моєї руки та від руки батьків моїх, то тим більше ваші бо́ги не врятують вас від моєї руки!“

15 Итак, пусть не обольщает вас Езекия, и не отклоняет вас таким образом; не верьте ему. Если ни один бог ни одного народа и царства не мог спасти народа своего от руки моей и от руки отцев моих, то тем более ваши боги не спасут вас от руки моей.

16 І ще говорили його раби на Господа, Бога, та на Його раба Єзекію.

16 И еще многое говорили слуги его против Господа Бога и против Езекии, раба Его.

17 І писав він листи́ з ла́йкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив на Нього таке: „Як бо́ги народів тих країв не спасли свого народу від моєї руки, так не спасе Єзекіїн Бог народу Свого від моєї руки!“

17 Он писал и письма, в которых хулил Господа, Бога Израилева, и говорил против него такие слова: как боги народов земных не спасли народов своих от руки моей, так Бог Езекиин не спасет народа своего от руки моей.

18 І кли́кали вони сильним голосом по-юде́йському до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настраши́ти їх та налякати їх, щоб здобути місто.

18 И громким голосом на Иудейском языке кричали к народу Иерусалимскому, который был на стене, чтоб устрашить его и возмутить его, для того, чтобы взять город.

19 І говорили вони на Бога єрусалимського, як на богі́в землі, чин лю́дських рук.

19 И говорили о Боге Иерусалимском как будто о богах народов земли, изделии рук человеческих.

20 І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, про це, і кликали до неба.

20 И молились о сем царь Езекия и пророк Исаия, сын Амоцов, и возопили к небу.

21 І послав Господь Ангола, і він вигубив кожного хороброго вояка́, і володаря, і зве́рхника в табо́рі царя асирійського, і той вернувся з со́ромом обличчя до кра́ю свого. А коли він прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра́ його, вбили його там мече́м.

21 И послал Господь Ангела, и он истребил всех воинов, и главноначальствующего, и прочих начальствующих в стане царя Ассирийского. Сей со стыдом возвратился в землю свою; и когда пришел в дом богов своих, там исшедшие из чресл его низложили его мечем.

22 І спас Господь Єзекію та єрусалимських ме́шканців від руки Санхеріва, царя асирійського, та від руки всякого, і дав їм мир навко́ло.

22 Так спас Господь Езекию и жителей Иерусалима от руки Санхерива, царя Ассирийского, и от руки всех, и сопровождал их повсюду.

23 І багато-хто прино́сили да́ра для Господа до Єрусалиму та дорогоцінні речі для Єзекії, Юдиного царя. І він по цьо́му піднісся в оча́х усіх наро́дів!

23 Тогда многие приносили в Иерусалим дары Господу, и дорогие вещи Езекии, царю Иудейскому. И он после сего сделался высок в глазах всех народов.

24 Тими днями занеду́жав Єзекія смертельно. І він молився до Господа, — і Він відповів йому, і дав йому знака.

24 В те дни Езекия заболел смертельно. И молился он Господу, и говорил Ему, и Господь дал ему знамение.

25 Та Єзекія не віддав так, як було зро́блено йому, бо запишни́лося серце його. І був гнів Божий на нього, і на Юдею, та на Єрусали́м.

25 Впрочем, Езекия не соответствовал благодеянию, ему сделанному; но сердце его возгордилось. И потому гнев Божий был на нем, и на Иудее, и на Иерусалиме.

26 Але впокори́вся Єзекія в пишноті серця свого, він та ме́шканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії.

26 Но Езекия в гордости сердца своего смирился сам и жители Иерусалима; и потому гнев Господа не постиг их во дни Езекии.

27 І було в Єзекії дуже багато багатства та слави, і він поробив собі скарбни́ці на срібло й на золото, та на камінь дорогий, і на па́хощі, і на щити́, і на всякі дорогі речі,

27 У Езекии было весьма много богатства и славы, и сделал у себя хранилища для серебра и золота, и драгоценных камней, и для ароматов и щитов, и для всяких драгоценных сосудов,

28 і клуні́ на врожай збі́жжя, і виноградного соку, і свіжої оливи, і жолоби́ для всякої худоби, і жолоби́ для чері́д.

28 И кладовые для произведений земли, для хлеба, вина и деревянного масла, и стойла для всякого скота и дворы для стад.

29 І побудував він собі міста́, і мав великий набу́ток худоби дрібно́ї та худоби великої, бо Бог дав йому́ дуже великий маєток.

29 И города построил у себя. И стад мелкого и крупного скота было множество у него; потому что Бог дал ему весьма большое имущество.

30 І він, Єзекія, заткнув вихід води горі́шнього Ґіхону, і вивів її вдоли́ну на за́хід від Давидового Міста. І мав Єзекія у́спіх в усіх своїх діла́х.

30 Он же, Езекия, запер верхний проток вод Гихона, и провел их вниз к западной стороне города Давидова. И действовал Езекия успешно во всяком деле своем.

31 Тільки при посла́х вавилонських зверхників, посланих до нього, щоб вивідати про чудо, що було в Краю́, залишив був його Бог, щоб ви́пробувати його, щоб пізнати все в його серці.

31 Только лишь при послах князей Вавилонских, которые присылали к нему спросить о знамении, бывшем на земле. Бог оставил его, чтоб испытать его, чтоб знать все, что у него на сердце.

32 А решта діл Єзекії та його чесно́ти, — ото вони описані в видіннях пророка Ісаї, Амосового сина, у Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

32 Прочие деяния Езекии и его добродетели описаны в видении пророка Исаии, сына Амоцова, в книге царей Иудейских и Израильских.

33 І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його на узбі́ччях гробі́в Давидових синів, і віддали́ йому честь по смерті його, — уся Юдея та ме́шканці Єрусалиму. А замість нього зацарював син його Манасі́я.

33 И опочил Езекия с отцами своими, и похоронили его в высшей из гробниц сыновей Давидовых, и тем воздали ему почесть по смерти его все Иудеи и жители Иерусалима. Вместо его сделался царем сын его, Манассия.

1.0x